Середа
19.12.2018
12:58
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Блог учителя
української мови та літератури

  Матіос Наталії Олексіївни
Головна Реєстрація Вхід
Матеріали з досвіду роботи »
Меню 

Календар України
Народна мудрість

Відомі люди про мову

Погода
Погода в Україні Погода в Україні Погода в Україні

Міні-чат
200

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 31

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Не рефлексія, а думки про пріоритети  у підході до навчання дітей!

Я – вчитель!  Моя душа, неначе сторони світу, відкрита для юних сердець. Мої думки сплітаються в єдиний віночок з думками моїх учнів. Я готова обійняти всіх дітей світу і віддати їм свою любов, бо я – педагог за покликом серця. Обираючи професію вчителя я знала, що ця професія – одна з найблагородніших професій у світі, але водночас – одна з найвідповідальніших. Якщо помилка лікаря відображається на здоров’ї пацієнта, помилка юриста – на законах і їх трактуванні, то помилка вчителя осідає глибоко в душі дитини, руйнує її як особистість. Воістину мудрими є слова Василя Сухомлинського: «Найкращий вчитель для дитини той, хто духовно, спілкуючись із нею, забуває, що він учитель і бачить своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям  впливу на молоду людину, що формується». Саме цей вислів великого педагога я вважаю девізом своєї педагогічної діяльності. Бути з дитиною. Бачити дитину. Розуміти дитину. Навчити дитину. Це – моє завдання, бо я – педагог.

Одним із головних завдань , визначених у Законі України «Про загальну середню освіту», є формування освіченої, творчої особистості, що вміє самостійно й критично мислити, працювати в різних ситуаціях й створювати умови для реалізації цих ідей.  Кожна дитина здатна по – своєму виявляти творчий потенціал, завдання вчителя – активізувати ці ресурси, спрямувати їх в духовно й інтелектуально вартісне річище.  Працюючи вчителем української мови та літератури, я стараюся розв’язати методичну проблему «Інтеграція педагогічних технологій на уроках словесності: активізація творчого потенціалу учня».

Завдання, які я ставлю перед собою:

- забезпечити умови для розвитку творчої особистості дитини на уроках словесності;

- створити атмосферу співробітництва, взаємодії вчителя та учня;

- формувати мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні,

- розвивати соціальну та громадянську компетентність дитини.

Теоретичну базу  проблеми становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії особистості та її розвитку ( В.Моляко, Н.Лейтес, Р.Грановська, Я.Пономарьов). особливої уваги заслуговує праця С.О.Сисоєвої «Основи педагогічної творчості»; праці В.Сухомлинського, у яких обґрунтовано модель творчої особистості учителя й учня, розглянуто специфіку формування її креативності.

Дослідник Н.Янчук зазначає, що «… творчість як складне соціально- психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати, стимулювати». Пропагандистами активних методів навчання, що передбачають відкриття (дослідження), є В.Вахтеров та Л.Занков, адже на їхню думку в основі творчого потенціалу учня лежать дидактичні принципи розвивального навчання, особливістю методики якого є розвиток пізнавального інтересу, а впровадження на уроках ІКТ надає можливості для його розвитку і є вимогою сучасності. У мозку учня потрібно  «викликати» той розумовий процес, який переживає творець і винахідник певного відкриття. Учитель же повинен застосовувати евристичний метод викладання: ставити лише мету або проблему, дати матеріал, а учень сам, своїми зусиллями відшукає те, що було відкрито чи винайдено до нього. У кожній дитині вже природою закладено творчий потенціал, завдання вчителя – розвинути його. Цього можна досягти, спираючись на теоретичні положення упровадження технологій інтерактивного навчання (О.Пометун, Л.Пироженко), проектної технології ( К.Баханов, І.Єрмаков, О.Пєхота), особистісно – зорієнтованого навчання (О.Савченко, С.Подмазін), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених із проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Боднар, А.Маслоу).

Загалом творчість слід розглядати як діяльність людини, спрямовану, за влучним висловом С. Рубіштейна, на створення чогось нового, «оригінального, що входить не лише в історію розвитку самого творця, а й історію науки, мистецтва».

Перспективи розв’язання проблеми очікуватиму через підвищення інтересу школярів до вивчення предмета, збільшення кількості учнів, що бажатимуть взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступовій тенденції зростання успішності, підвищення відсотків якості знань.

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування й використання нових ідей, задумів, підходів та рішень. У книзі «Сто порад учителю» В.Сухомлинський зауважив: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкрити сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…»

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є:

- Підготовка не мовознавців – теоретиків, а гуманних освічених людей;

- Навчання не словом, а справою;

- Проведення його не для учнів, а разом з ними;

- Спрямування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

- Забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Перебуваючи на хвилі нових методичних ідей та використовуючи кращий педагогічний досвід, намагаюся розвивати інтелектуальні здібності учнів, цілеспрямованість, самостійність, пізнавальний інтерес, упевненість у собі, працелюбність. На уроках прагну створити оптимальні дидактичні й психологічні умови для всебічної реалізації потенційних можливостей вихованців, їх здібностей і талантів. А за основу беру способи пізнавальної діяльності. Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя й учні прагнутимуть до творчості. Переконана, що пріоритетним напрямком є формування інтелектуальних умінь творчої діяльності, а впровадження інтерактивних технологій не самоціль, а засіб порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, прагнення зробити її розкутою, впевненою у своїх силах, налаштувати на успіх.

Щодня, йдучи на урок, ставлю перед собою запитання: як зацікавити дітей навчанням, як досягти того, щоб уроки української мови та літератури викликали інтерес і були справжньою школою духовності. На мою думку, найголовніше – це налагодження контакту, тісної співпраці між учителем та учнем, щоб слово педагога не тільки було інформативним, а й бентежило, дивувало, захоплювало, інтригувало. Моєю мрією є те , щоб уроки української словесності стали не лише звичайними уроками у шкільному розкладі, а бажаною та очікуваною зустріччю педагога та учня.

Важливим є спілкування, співпраця вчителя й учня на уроці. Тому провідну роль тут відіграє рефлексія організаційного моменту, адже саме організаційний етап уроку покликаний створити атмосферу доброзичливості. Зокрема, використовую міні – тренінги, вправи: «Привітайся без слів», «Слухняний язик». Наприклад:

Зібратися разом – це початок,

Триматися разом – це прогрес,

Працювати разом – це успіх.

Учні 5 ‑ 6 класів швидко втомлюються, тому для них вкрай необхідно проводити  на уроках фізкультхвилинки. Наприклад:

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Закінчення уроку має відбуватись також на позитивній ноті. Рефлексію слід проводити невимушено, пов’язуючи з дитячими бажаннями чи мріями. Наприклад, вправа  «Кольоровий дощ» (Вибрати кружечок , який відповідає вашому настрою після сьогоднішнього уроку: червоний – гарний настрій, синій – поганий, незадоволений чимось, білий – байдужий).

Вважаю, що в основі уроків має панувати творче співробітництво, формування в учня особистого судження, ініціативи, розвитку уяви, фантазії, тому завжди використовую прийом «Власна думка», «Запрошення на острів власних думок», «Творча п’ятихвилинка», «Хвилинка ерудита». Особливе зацікавлення в учнів виникає робота з додатковою інформацією. Зокрема, в підручнику «Рідна мова» 8 клас є рубрики «Це цікаво», «Для вас, допитливі!», «Моя сторінка», «Із секретів мовознавства», «Мовленнєва ситуація», де підібрана цікава інформація , що стосується не лише окремої лінгвістичної теми, а служить для збагачення загального розвитку дитини. Звернення до таких рубрик на уроці виконує розвантажувальну роль і є переходом до виконання вправ підвищеної складності.

На уроках дотримуюсь культурологічної лінії навчання рідної мови, пропонуючи учням звернутися до текстів , що містять ознайомлення з історією, звичаями, традиціями, мистецькими скарбами, духовною культурою народу, загальнолюдськими моральними нормами. Для уроків читання мовчки, аудіювання тексту, усних та письмових переказів підбираю тексти типу «Запорізька Січ», «Шевченко в Києві», «Києво-Могилянська академія», «Хотинська фортеця», «Хутір Надія»…

Цікавими елементами уроків є проблемні завдання, що формують пізнавальну і творчу самостійність учнів , які в усній і письмовій формі передають свої думки (Наприклад, «Чи змінилася б доля Т.Шевченка, якби він обрав тільки малярство, а не  написання художніх творів?», «Чи можна вважати трагічною долю Марусі Чурай?», «Чи може щастя бути вкраденим?»).

Систематично збагачую словниковий запас й розвиток граматичної грамотності учнів. Привчаю реагувати на незнайомі слова, користуватися словниками різного типу. Моїм учням знайомий вираз: «Якщо не знаєш, як написати, то знаєш, де це знайти».

Оскільки учні часто вживають діалектні слова, тому що це частина їхньої культури, сім’ї, краю, то стежу за їхньою мовою, налаштовую кожного свідомо додержуватись норм літературної мови.

Особливу увагу приділяю виразному читанню як поетичних, так прозових творів. Наголошую, що слід читати вголос, щоб виробляти гарну дикцію, вміти інтонувати різні типи речень, підвищувати й знижувати голос, прискорювати й уповільнювати темп мовлення. Зважаючи на це, «поділяю» учнів на акторів, літературознавців, мовознавців. Рольові ігри орієнтовані на учнів і дуже їм подобаються, адже дозволяють їм реалізувати свій творчий потенціал. Для цього учням дається час на обмірковування ситуації своїх ролей, можливість імітувати історичні й сучасні ситуації, переставляти меблі в класі. Наприклад, вивчаючи драму – феєрію Лесі Українки «Лісова пісня», пропоную учням відтворити основну ідею твору без контекстуальної підтримки – герої відтворюють сюжет твору спонтанно, без підготовлених діалогів.

Байки Л. Глібова , П. Гулака-Артемовського , гуморески П.Глазового чи О.Вишні учні цитують напам’ять, перевтілюючись в образи-персонажі – в ролях. Це не лише забарвлює їхні виступи, але й дає можливість проявляти індивідуальні акторські здібності.

Опрацьовуючи  творчість Т.Шевченка, багато поезій потрібно вивчати напам’ять. Я влаштовую для учнів уроки-конкурси кращих читців на шкільній сцені, запрошуючи до журі інших вчителів-словесників, виставляючи оцінку, аргументую її.

Уроки української мови, на яких вивчається діалогічне мовлення, переповнені рольовими іграми, адже учням пропонується розіграти діалог відповідно до ситуації, продовжити діалог, розіграти діалог-дискусію. На таких уроках намагаюсь особливо залучити до роботи нерішучих  учнів, проводити урок в обстановці довіри, щоб учні не почувались ніяково. При виході дитини  з гри  запитую, як вона почувалась у своїй ролі, чи сподобалась їй гра, чи бувала вона в подібній ситуації, чи була вирішена проблема, чи вплине досвід рольової гри на подальше життя дитини.  Така практика допоможе учням почувати себе впевненіше.

Однією з найпоширеніших форм навчання є робота в групах, коли учні, працюючи в малих групах (2-7 осіб), об’єднані спільною навчальною метою і колективно-розподіленою діяльністю, а вчитель керує роботою кожного з них опосередковано, через конкретні завдання. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи в групах:

- Робота в парах заключається в тому, що сильний учень допомагає слабшому. Отже, між учнями існує  взаємонавчання та взаємоконтроль. При цьому учні можуть обговорити короткий текст, узяти інтерв’ю, зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи одне одного, разом розробити запитання до вчителя, проаналізувати проблему; протестувати одне одного - 2 + 2 = 4. Дві пари працюють окремо над вправою протягом певного часу, доходять спільного рішення, потім об’єднуються й обмінюються думками. Як і в парах, необхідним є консенсус.

- Робота в малих групах – це така організація навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями (взаємонавчання у групах).

Наприклад, під час вивчення у 10 класі теми «Роль фразеології у мовленні. Стилістичні засоби фразеології» об’єдную клас у малі групи (4 групи по 4 учасники), кожна з команд отримує картку, в якій переставлені компоненти крилатих висловів. Завдання: протягом певного відтинку часу відновити первісний вигляд мовних одиниць.

Варфоломіївський трикутник

Ахіллесове ложе

Прокрустова перемога

Панічний вік

Еолова ніч

Мафусаїлові стайні

Любовна п’ята

Олімпійське руно

Геометричний спокій

Авгієва арфа

Піррів страх

Золотий сміх

 

Відповіді: Ахіллеова п’ята, прокрустове ложе, панічний страх, Еолова арфа, Мафусаїлів вік, олімпійський спокій, золоте руно, гомеричний сміх, піррова перемога, авгієві стайні, Варфоломіївська ніч, любовний трикутник.

Вивчаючи тему «Лексика. Власне українські та запозичені слова» (10 клас) об’єдную клас у малі групи (4 групи по 4 учасники), кожна з команд отримує картку, в якій переставлені місцями слова іншомовного походження та їхні українські відповідники.

Вертикаль - дверець

Ініціатива – часопис

Горизонт - прямовис

Прогрес – знецінення

Тротуар - позем

Журнал – тло

Вокзал - хідник

Дует – змішувач

Інфляція - почин

Аплодисменти – двоспів

Міксер - оплески

Фон – поступ

Відповіді: вертикаль – прямовис, горизонт – позем, тротуар – хідник, вокзал – дверець, інфляція – знецінення, міксер – змішувач, ініціатива – почин, прогрес – поступ, журнал – часопис, дует – доспів, аплодисменти – оплески, фон – тло.

На уроках української літератури, вивчаючи роман П.Куліша «Чорна рада» використовую такі технології кооперативного навчання:

- «Робота з термінами» ‑ на окремих картках записано визначення термінів «прислів’я», «приказка», «метафора», «епітет», «архаїзми». Учні в парах та групах шукають приклади в тексті, потім озвучують власну думку;

- «Так – Ні» - на  запитання «Чи є в образі Якима Сомка негативні риси характеру»  учні працюють в групах, доводячи чи заперечуючи висловлену тезу, а потім складають спільну таблицю, де висловлюють свої позиції;

- «Порушена послідовність» – цю технологію можна використати як самостійно, так в парах і в групах – на окремих картках записуються компоненти сюжету роману «Чорна рада», учні мають розкласти їх в потрібній послідовності;

- «Кути» –  у різних кутах дошки розташовані образи твору( Шрам, Кирило Тур, Черевань, Яким Сомко, І.Брюховецький), одна група учнів виписує цитати героїв за зовнішнім виглядом, другі  – за характером, треті – за відношення до України, четверті – за поведінкою героїв у складних життєвих обставинах. Один представник від кожної групи узагальнює матеріал;

- «Круглий стіл»  – вчитель ставить проблемне питання : «Яким Сомко – це історична особа чи літературний герой», де групи обговорюють питання, а потім доводять свою думку;

- «Зигзаг» або «Ажурна пилка» –  кожна група заздалегідь отримала завдання («Проблематика, основні сюжетні лінії, тема, ідея, основна думка роману «Чорна рада»), на уроці це дозволяє засвоїти значний обсяг інформації за короткий проміжок часу, замінює лекцію та заохочує дітей допомагати один одному шляхом взаємонавчання.

Метод «Мозковий штурм» використовую під час усного опитування для вироблення кількох розв’язань конкретної проблеми. Мета цього методу полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання пропоную всім висловити ідеї, коментарі, не пропускаючи жодної дитячої думки. Іноді ідей буває небагато, це означає, що учні добре зважують думку, так би мовити, «піддають її цензурі», або ж навпаки, висуваючи велику кількість ідей, учні мають можливість пофантазувати. Зрештою, кількість породжує якість. При цьому, користуємось правилами: казати все, що спало на думку; не обговорювати і не критикувати висловлювання інших; ідеї можуть повторюватись ; розширення запропонованої ідеї заохочується. Це допомагає учням проявляти свою уяву і творчість помножені на базові знання, отримані на попередніх уроках. Радію, коли при цьому бачу « ліс рук».

Наприклад, у 10 класі, вивчаючи соціально-побутову повість І.Нечуя- Левицького «Кайдашева сім’я» з метою систематизації та узагальнення вивченого матеріалу таким чином використовую метод «Мозковий штурм»:

- В основі повісті лежить соціальний конфлікт. У чому полягає його суть?

- Які ще види конфліктів наявні у повісті? Визначити, у чому полягає їхня суть і як вони виявлені у творі?

- Визначте проблематику і життєвий конфлікт твору.

- Висловіть власну думку про те, як будуть жити діти Карпа  і Лавріна?  Чи матимуть вони краще життя, якщо житимуть так, як їхні батьки?

Активно використовую метод «Навчаючи – вчуся» під час вивчення блоку інформації або під час узагальнення та повторення вивченого. Це дає можливість  учням – консультантам передати свої знання однокласникам. Насамперед, готую картки з фактами, що стосуються теми уроку , діти їх опрацьовують, а на уроці розповідають один одному. Наприклад, під час вивчення творчості І.Я.Франка та його поеми «Іван Вишенський» учні опрацьовують  інформацію про життєвий та творчий шлях Івана Вишенського, роль А. Кримського в культурному, науковому, історичному розвитку України.

Близьким до попереднього методу є метод «Взаємонавчання», розроблений 1978 року Аронсоном, згідно з яким учні стають «фахівцями» з певної проблеми і зустрічаються з іншими «фахівцями» для вивчення запропонованої теми. Метод передбачає розвиток умінь і навичок в учнів переказувати або обмінюватись навчальною інформацією з товаришами. Наприклад,  вивчаючи   тему «Відокремлені члени речення», «фахівці» кількох груп узагальнюють вивчене про другорядні члени речення (означення, обставина, додаток), узгоджені та неузгоджені означення, прикладку як різновид означення, дієприслівниковий та дієприкметниковий звороти, типи обставин. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

Метод кубування сприяє розвиткові основних операцій мислення: одна крапка на кубі – описати, дві крапки – порівняти, три крапки – асоціаціації, чотири крапки – аналіз проблеми, п’ять крапок – знайти заснування цьому, шість крапок – запропонувати аргументи «за» і «проти». Наприклад, вивчаючи творчість С.Черкасенка та його оповідання «Маленький горбань» метод кубування вдало підійде для характеристики образу головного героя (описати зовнішність героя, порівняти риси характеру Павлика та однолітків, проаналізувати поведінку героїв в момент найвищого напруження).

Досить часто використовую складання сенкану – вільного вірша з п’яти рядків, де перший рядок – це тема (іменник), другий – опис теми (прикметник), третій – дія, пов’язана з темою (три дієслова), четвертий – ставлення до теми ( фраза з чотирьох слів), п’ятий – перефразування сутності (слово-синонім). Наприклад :

Сонце

Яскраве, гаряче

Світить , гріє, пече

Люблю тепле сонячне проміння

Планета

Франко

Могутній, всеохоплюючий

Пише, закликає, вболіває

За душу всіх людей проймає

Каменяр

 

Метод «Мікрофон» дозволяє кожному учневі сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Наприклад, на уроці розвитку мовлення у 5 класі «У світі рідної мови» вчитель може використати даний метод, запитавши: «Чому нашу мову можна порівняти з батьківською хатою? А із солов’їною піснею? З дощовою веселкою?», «Чому нашу мову називають калиновою, барвінковою», «З чого починається любов до рідної мови?». Аналогічним до методу «Мікрофон» є метод «Свічка», коли учні висловлюють власні думки, передаючи з рук в руки запалену свічку. Наприклад, «Який зміст ви особисто вкладаєте в поняття Добра і Зла, Гріха й Святості?»

Метод «Займи позицію» корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. При цьому учні ознайомлюються з альтернативними поглядами; роблять прогнозування; на практиці використовують уміння захищати власні позиції; вчаться слухати інших. Наприклад, на уроці української мови в 10 класі під час вивчення теми «Мовний суржик, його причини. Проблеми екології української мови» виписала думки сучасних українських діячів про проблему суржику в Україні.

(Текст №1 Суржик – це звичайна українська народна мова, якою спілкується переважна більшість населення. Причинами цього можуть бути історичні, географічні та будь – які інші фактори. Суржик – це наша реальність (О.Доній).

Текст №2  В Україні це явище природне, це наслідок панування Росії над Україною впродовж 370 років. Це данина панівній мові й водночас внутрішня потреба зберегти свою (Ю.Покальчук).

Текст №3 Суржик – це вкрай хибне явище, хворобливе й негативне. Воно природне на периферії , але разом з тим аномальне, нездорове і про вокативне. Суржик принижує людину, яка, не знаючи чужої мов  й прагнучи до неї до стосуватися, забуває свою рідну (П.Мовчан).)

Потім пропоную учням стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми. Кожна група виробила спільні аргументи на свою користь, а представники від груп  – учасників обґрунтували свою позицію. Якщо хтось із учасників змінив свою позицію, зможе перейти до іншої групи, навівши найбільш переконливі аргументи. Цей прийом має назву «Зміни позицію».

Синонімічним до методу «Займи позицію» є дискусійна сітка Алверманна.  Мета: формувати вміння здійснювати всебічний аналіз запропонованої проблеми, організувати дискусію та формувати чітку позицію щодо обговорюваних проблем із використанням дібраних аргументів. Зміст проблеми формулюється таким чином, щоб можна було відповісти на запитання як позитивно, так і негативно. Кількість аргументів та контраргументів має бути однаковою. Наприклад, вивчаючи повість О.Кобилянської «Людина», питаю: «Чи відстояла Олена власний ідеал людини в собі?»

Так

Чи відстояла Олена власний ідеал людини в собі?

Ні

Або ж працюючи над характеристикою героїв роману П.Мирного та І.Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», запитую: «Чи є, на вашу думку, не тільки Чіпка, а й Грицько та Максим «пропащою силою?». Або ж характеризуючи образ Сави Чалого з однойменної п’єси І.Карпенка-Карого «Сава Чалий» висловлюю проблемне питання: «Чи можна виправдати Саву Чалого?».

Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності в малих групах, ефективний для вдосконалення  вміння дискутувати та аргументувати свою думку – «Акваріум». Наприклад, ведучи з учнями бесіду за змістом новели М.Коцюбинського «На камені», група учнів, що перебуває в акваріумі отримує запитання:  «Новела розповідає про трагічне кохання Фатіми та Алі, а називається «На камені». Чому?». Обговоривши проблемне питання вголос, підсумовують дискусію згідно з прийнятим спільним рішенням. Тоді вчитель веде бесіду з класом за такими запитаннями : чи погоджуєтесь ви з думкою групи, який аргумент був найбільш переконливим? Згодом місце в «акваріумі» займає інша група, яка отримує своє проблемне питання «Письменник небагато уваги приділив взаєминам Фатіми та Алі. Чи можемо ми стверджувати, що втеча молодої жінки від чоловіка є психологічно зумовленою?». Група «акваріум»,  а згодом решта учнів класу роблять свої висновки.

Найбільш ефективний варіант кооперативного навчання для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань – це прийом «Карусель». Для цього з числа учнів класу утворюється внутрішнє (нерухоме) та зовнішнє (рухоме) коло. Учасники пересуваються по зовнішньому колу, обмінюються думками, дискутують.

Наприклад, вивчаючи байкарську спадщину Г.С.Сковороди діти одночасно знайомляться з його байками, розкривають алегоричні образи – персонажі, відшукують та коментують мораль байок Г.Сковороди.

Вивчаючи розділ «Словотвір», учасники «Каруселі» заздалегідь опрацьовують основні поняття морфеміки та словотвору,  підбирають моделі творення слів різних частин мови , в разі правильної відповіді на запитання обмінюються картками. Наприкінці вправи підраховують кількість карток у кожного учня і визначають переможця.

Поширеним видом діяльності на уроках української літератури є складання візитівки твору. Наприклад:

- Назва твору: « Intermezzo».

- Жанр: лірико – психологічна новела.

- Автор: М.Коцюбинський.

- Мова оригіналу: українська.

- Час написання: 1908.

- Зміст назви: коротка музична п’єса в італійському театрі, яка виконувалась в перерві між діями драматичної п’єси. Для героя новели – відпочинок серед полів, музика вітру й сонця.

- Автобіографізм новели: відп

Народна мудрість

Вхід на сайт

Нові коментарі

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук

Афоризми

Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Що Ви знаєте про блог?

Корисні посилання
  • Міністерство освіти і науки України
  • Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації
  • Відділ освіти Путильської районної державної адміністрації
  • Районний методичний кабінет
  • Школа, в якій працюю: Дихтинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів
  • «Педрада» - портал освітян України