Година спілкування: «Діаманти нашої душі»
 |
Мета: виховати в дитячих душах повагу до найбільших людських чеснот – доброти, людяності, толерантності; пробудити кращі риси характеру школярів; навчити бути стриманими, врівноваженими, співпереживати та співчувати один одному
Тип заняття: година спілкування
|
Хід заняття:
1. Вступне слово вчителя
Добрий день, друзі і шановні гості! Ми зібралися сьогодні разом, щоб спробувати з’ясувати проблеми моральних цінностей та культури сьогодення. Перш ніж розпочати нашу подорож, уявімо себе учнями однієї зі східних шкіл ХІV – ХV століття. Там протягом багатьох століть учні розпочинали свої уроки з «Великого повчання». Для цього необхідно було разом, з відкритим серцем і душею, повторювати рядки:
Коли в серці праведність, характер виповнюється краси,
Коли характер виконаний краси, буде згода в будинку,
Коли згода панує в будинку, у народі буде порядок,
А коли в народі буде порядок, в усім світі настане спокій.
Це висловлювання – ворота, через яке людина вступала на шлях чеснот.
У «Енциклопедії культури» дається таке визначення слова «культура»: культура – походить від латинського «культивувати» або «вирощувати» . Саме в розумінні «мистецтво землеробства» воно вживалось до початку ХVІІІ ст. Пізніше його почали відносити до людей, які відрізнялися вишуканими манерами, начитаністю, музичністю. На побутовому рівні слово культура і зараз асоціюється з гарним вихованням, художньою ерудованістю.
2. Метод «Я так думаю»
Пропоную Вам прослухати вірш « Мода на …» і висловити думки, асоціації, які виникли у душі, свідомості.
Є моди на зачіски,
На гострі носки в черевиках,
На декольте на сукні
І на короткі штанці,
На плечі – вузенькі і широкі,
На вуха – малі і великі.
І навіть на форму браслета
На ніжній дівочій руці.
І ми, незалежні, зайняті завжди ділом,
Хоч пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості.
Та тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,
Щоб стали панівними моди в житті:
Моди на світлі душі,
На прямоту,
На сердечність,
На людяність,
На гуманність,
На серце, повне щедрот…
А ще, скажімо, мода
На щиру людську бентежність,
На вічний дух непокори
До скритих лакуз і підлот.
(Відповіді учнів)
Учитель: Дуже часто ми чуємо по відношенню до себе: толерантна або не толерантна людина. Що ж таке толерантність ? Різні народи трактують це поняття по-різному.
Англійці розуміють толерантність як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість.
Французи розуміють толерантність як свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів.
У китайців бути толерантним означає великодушно і щиросердно ставитися до інших.
В арабському світі толерантність – це вміння вибачати, терпимість, співчутливість.
Поняття толерантності вперше почали вживати у ХVІІІ столітті. Гляньте на вислів.
Безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети
Вольтер «Трактат про віротерпимість»
Пропоную висловити свої думки учнів та гостей.
Т О Л Е Р А Н Т Н І С Т Ь
Терпимість
Співчутливість
Розуміння іншого
Щиросердність
(Учні працюють за методикою асоціативного куща)
Висновок: кожна людина у своєму житті здійснює і толерантні, і не толерантні вчинки. Але здатність поводитись толерантно може стати особистісною рисою, а відтак – забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки й переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть в усіх бідах звинувачувати інших.
3. Прийом «Займи позицію»
Є поміж нас багаті й бідні,
Кому що треба, доля не пита.
Та є дві речі всім нам необхідні :
У світі мир, а в душах теплота.
Все своє свідоме життя людина пізнає, що таке «добре», а що таке «погано». На жаль, у сучасному світі часто можна почути, що нині доброта не в моді. Так це чи ні ? Доведіть свою думку.
(відповіді учнів на основі конкретних фактів).
Запрошений на урок батько зачитує поезію-звернення:
Доброту не купишь на базаре,
Искренность у песни не займешь,
Не из книг приходит к людям зависть,
И без книг ми постигаем ложь.
Все учились по одним программам,
Но не всем пошло ученье впрок,
Тот, как был, так и остался хамом,
Этот вон из чванства занемог.
Видимо порой образованию
Тронуть душу не хватает сил.
Дед мой без диплома и без звания
Просто добрым человеком был.
Значит, доброта была вначале?
Пусть она приходит в каждый дом,
Что бы мы потом не изучали,
Кем бы в жизни не были потом!
Учитель:
Можна від сонця сховатися під парасолькою,
Від холоду – біля багаття або в теплій хаті.
Від галасу людського – в полі, де вруно буяє молоде.
І лиш від жорстокості, від душевного болю не сховаєшся ніде.
Пам’ятайте, що у різних життєвих ситуаціях треба завжди бути гідною людиною. Ніколи не втрачати людяності.
Запрошена на урок мати читає поезію – звернення :
Як би тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро,
Бо і так доволі хтось насіяв зла.
І холонуть душі наші без тепла.
Доню. Моя доню. Моя ясна зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Та ніколи в світі не зраджуй народу
І не смій зрікатись свого родоводу.
4. Прийом «Народна мудрість»
Учитель: Народна мудрість говорить: «Три нещастя є у людини – це старість, смерть і лихі діти» . Старість – невідворотна. Смерть – невмолима. Перед цими нещастями не закриєш двері свого дому. Лихі діти. Вберегти дім від лихих дітей можна і треба. І це залежить не лише від ваших батьків, але й від вас. Що ж по-вашому означає не бути лихими дітьми?
(Розмова з дітьми).
Пам’ятайте, що ранню старість і хвороби батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків.
А ще – прочитайте і назавжди запам’ятайте «Десять «НЕ» Василя Сухомлинського»:
1. Не можна ледарювати, коли всі працюють.
2. Не можна сміятися над старістю, про неї говорять тільки з повагою.
3. Не можна сперечатися зі старшими людьми.
4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі.
5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого не бере собі.
6. Не можна робити того, що засуджують старші.
7. Не можна залишати рідну людину одинокою.
8. Не можна сідати до столу, не запитавши чи їли інші.
9. Не можна сидіти, коли старші сидять.
10. Не можна думати тільки про сьогоднішній день.
Учениця: Дорогі наші батьки, шановні гості ! Дозвольте подарувати Вам пісню «Мої батьки» (або «Батько і мати – два сонця гарячі», чи «Родина»)
(Звучить пісня)
Учитель: По-справжньому людина розкривається тоді, коли любить. Саме кохання може зробити людину прекрасною, піднести її над іншими людьми. Вашій увазі пропонується лірична мініатюра на вірш В.Соколова.
Він:
Я стискаю руку білу
Отак, як колись було…
Вона:
Це стільки літ вже пролетіло.
Він:
Це стільки ж води утекло.
Вона:
Ми іншими зовсім стали
Лиш небо таке ж голубе
Він:
А як я любив тебе !
Вона:
А як я тебе кохала!
Він:
Кохала? Невже кохала?
Вона:
Любив? Та невже – любив?
Він:
Так чом же ти не сказала?
Вона:
Так чому ти не говорив?
(Пауза)
Вона:
Чуєш, дочка у мене.
Він:
Дочка? А у мене – син.
Вона:
Буває все на віку,
Час – недаремно лине.
Він:
Може, твою дочку
Син мій колись зустріне.
Вона:
Може, ітимуть діти,
Пліч-о-пліч у житті своїм.
Та тільки ніхто у світі,
Ніхто не розкаже їм!
Він:
Ні люди, ні клени опалі,
Ні небо оце голубе –
Вона:
І як я тебе кохала
Він:
І як я любив тебе!
Учитель: На завершення нашої зустрічі хочу подарувати вам рядки поезії Ліни Костенко:
І в житті, як на полі мінному,
Я просила у цьому сторіччі
Хоч би той магазинний мінімум :
«Люди, будьте взаємно ввічливі!»
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
Так багато на світі горя,
Люди! Будьте взаємно красивими!
