Програма спецкурсу "Дитячий фольклор"
Пояснювальна записка
В умовах розбудови української держави особлива роль належить формуванню національної свідомості, патріотизму кожного громадянина. Реалізація такої надзвичайно важливої місії сприятиме викладанню в загальноосвітніх навчальних закладах спеціального курсу українського фольклору.
З життям дитини, від колиски до юності, у традиційному народному побуті міцно пов’язане художнє явище, що дістало у фольклористів назву «Дитячий фольклор». Коло творів, охоплених цим поняттям, широке і різноманітне, – за тематикою, за призначенням, формою, способом і часом виконання. Жанри дитячого фольклору мають різні джерела і виникли в різні історичні періоди розвитку народного життя. Деякі з них ведуть початок від народних обрядів та вірувань, сягають корінням у глиб віків. Чимало пісеньок, призивалок, лічилок мають виразні ознаки дитячої творчості – безпосередність, емоційність, потяг до гри словами та звуками, таємничість і загадковість. Дитячий фольклор існував і продовжує існувати як суттєва частина загальнонаціональної народної творчості, відбиває, як і інші її види, динаміку життя та різноманіття форм.
Публікація творів дитячого фольклору має давню історію. Вперше колискова пісня з’явилася на сторінках альманаху «Русалка Дністровая» 1837 року. До найдавніших записів дитячого фольклору належать публікації у виданнях : «Сборник украинских песен Михайла Максимовича» (1849 р.), збірниках Метлинського «Народние южнорусские песни» (1854 р.), П. Чубинського «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» ( 1872), Я. Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (1878) та багато інших.
Особливо активно публікуються вони наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. – значними добірками в часописах «Киевская старина» (1893), «Етнографічний збірник» (1898), «Харьковский зборник» (1895), «Матеріали до українсько-руської етнології» (1907). «Игры крестьянских детей в Купянском уезде» П.Іванова (1889) і досі лишаються найбагатшим зібранням українських народних ігор.
Найвизначнішою добіркою колискових пісень були записи В. Милорадовича з Полтавщини «Народные обряды и песни Лубенского уезда, Полтавской губернии, записанные в 1888-1895 гг.» (1897).
Чимало записів дитячого фольклору публікують фольклористи -музикознавці К.Квітка, Ф. Коллеса, М.Гайдай, праця Н.Заглади «Побут селянської дитини». Пізніше записи були упорядковані та видані в збірниках «Дитячий фольклор» (1962 р.), «Мальована колисаночка» (1974 р.), «Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки» (1984).
Дитячий фольклор можна поділити на три періоди : раннього дитячого віку, середнього дитячого віку та старшого дитячого віку. Найбільш витонченим є фольклор раннього дитячого віку. Сюжети, жанри середнього та старшого дитячого віку часто переплітаються між собою, доповнюють один одного.
Найоригінальнішим жанром дитячого фольклору є колискова пісня, яка за своїм походженням сягає в глибину віків та має прабатьківщину – Карпатський регіон – Гуцульщину. Колискові пісні в деякій мірі схожі на коломийки. В них поєдналися дві споріднені традиції – притаманна колисковим пісням «мозаїчність» та значне поширення моностроф.
Тому виконувані біля колиски твори становлять довільні щодо кількості груп строф (часто коломийкової будови), добір та послідовність яких в цілому також довільні. Але інколи в межах значних за обсягом в’язанок з’являються окремі поєднання строф, тісно пов’язаних між собою змістом. Ці твори мають форму монологу, іноді перерваного звертанням, що надає їм більшої рельєфності.
Колискові пісні, потішки, забавлянки несуть у собі велике виховне значення для маленької дитини, а також сприяють формування характеру особистості.
Фольклор раннього дитячого віку безпосередньо впливає на підсвідомість немовляти, образно кажучи, він виступає заспокійливим засобом для психіки дитини. Психологами доведено, що діти, яким співали колискових, багато розмовляли, гралися словом, є набагато спокійнішими та врівноваженішими, ніж ті діти, які були в цьому обмежені.
Дитячий фольклор – це неоціненне багатство, яке молодими батьками , на жаль, мало освоєне. Тому, готуючись стати батьками, слід подбати не лише про матеріальний, але й духовний аспект розвитку майбутньої дитини.
Виховання школярів на прикладі дитячого фольклору дасть змогу підготувати зразкового майбутнього сім’янина зі серйозним ставленням до створення сім’ї.
Дитячий фольклор протягом тисячоліть формував естетичні смаки дитини, становлячи морально-етичну основу розвитку особистості. Художнє слово разом із живим спостереженням збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти і співчуття, допомагало самоствердженню.
Переживши віки, ці твори, як безцінне багатство передаються у спадок наступним поколінням.
Основні завдання вивчення спеціального курсу українського дитячого фольклору в 7 класі такі:
- засобами фольклору сприяти формуванню національно свідомих громадян України, патріотів рідної землі та держави;
- допомагати учням глибше пізнати традиційну українську народну культуру;
- прищеплювати любов та інтерес до усної народної словесності;
- розвивати вміння виявляти й записувати цікаві фольклорні зразки своєї місцевості;
- виховувати високі естетичні смаки, вміння бачити й розуміти красу фольклорних творів.
Програма передбачає фольклорні твори як для обов’язкового текстуального вивчення, так і для додаткового самостійного прочитання. Перелік фольклорних зразків за жанрами подано курсивом на початку теми, далі сформульовано комплекс питань, які вивчатимуться в процесі аналізу конкретного фольклорного твору.
Рекомендовану літературу подано наприкінці програми.
Спеціальний курс українського дитячого фольклору передбачає використання найкращих здобутків класичної фольклористики, досягнень сучасних учених. Крім того, вчитель може використовувати місцевий фольклор як ілюстративний матеріал до уроку.
У результаті проведеного дослідження, мною було зроблено наступні висновки:
дитячий фольклор можна поділити на три періоди: раннього дитячого віку, середнього дитячого віку та старшого дитячого віку. Найбільш витонченим є фольклор раннього дитячого віку. Сюжети, жанри середнього та старшого дитячого віку часто переплітаються між собою, доповнюють один одного.
найоригінальнішим жанром дитячого фольклору є колискова пісня, яка за своїм походженням сягає в глибину віків та має прабатьківщину – Карпатський регіон – Гуцульщину. Колискові пісні в деякій мірі схожі на коломийки. В них поєдналися дві споріднені традиції – притаманна колисковим пісням « мозаїчність» та значне поширення моностроф.
Тому виконувані біля колиски твори становлять довільні щодо кількості груп строф (часто коломийкової будови), добір та послідовність яких в цілому також довільні. Але інколи в межах значних за обсягом в’язанок з’являються окремі поєднання строф, тісно пов’язаних між собою змістом. Ці твори мають форму монологу, іноді перерваного звертанням, що надає їм більшої рельєфності.
1. Колискові пісні, потішки, забавлянки несуть у собі велике виховне значення для маленької дитини, а також сприяють формування характеру особистості.
2. Фольклор раннього дитячого віку безпосередньо впливає на підсвідомість немовляти, образно кажучи, він виступає заспокійливим засобом для психіки дитини. Психологами доведено, що діти, яким співали колискових, багато розмовляли, гралися словом, є набагато спокійнішими та врівноваженішими, ніж ті діти, які були в цьому обмежені.
3. Дитячий фольклор – це неоціненне багатство, яке молодими батьками, на жаль, мало освоєне. Тому, готуючись стати батьками, слід подбати не лише про матеріальний, але й духовний аспект розвитку майбутньої дитини. Прислухайтесь до бабусь, матерів – вони в собі несуть величезний потенціал знань. Черпайте ці знання – і вони віддадуться Вас сторицею.
Дитячий фольклор протягом тисячоліть формував естетичні смаки дитини, становлячи морально – етичну основу розвитку особистості. Художнє слово разом із живим спостереженням збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти і співчуття, допомагало самоствердженню. Переживши віки, ці твори, як безцінне багатство передаються у спадок наступним поколінням.
