Написати власний особистісний і педагогічний портрет непросто. Це значить критично та різнобічно оцінити себе за багатьма параметрами: як особистість, як вчителя закладу. Моє спілкування з учнями будується за відомим принципом: «Якомога більше поваги до особистості і водночас якомога більше вимогливості до неї». Мета – підтримати найменший успіх у діяльності учнів. Намагаюся помітити найменші недоліки в роботі вихованців. Завжди стараюся дотримуватись позицій об’єктивності, не допускаю прискіпливого відношення до дітей. Фіксую перелік власних недоліків на аркуші паперу із послідовним нагадуванням собі: «Я повинна позбутись їх». Аналізую зміст і методи своєї роботи. Так, я активна у подоланні труднощів, які виникають у процесі спілкування з учнями. Стараюсь ніколи не займати категоричної позиції. Маю, звичайно, суворість у розумних межах. Та головною моєю зброєю є добрі наміри: бачити позитиви у своїх учнів, наслідувати їх у власній діяльності. Заохочую старанність. Всіляко формую у вихованців віру у власні сили та можливості.
Ніколи не поспішаю надавати допомогу з дріб’язкових питань, бо це не сприяє розвиткові в людини розумових здібностей і можливостей. Мої незмінні методи роботи з учнями, колегами – це послідовність дій, відповідальність за доручену справу, точність. Знаю, що людина є такою, яке в неї мислення. Хто вміє самовдосконалювати своє мислення, той вміє бачити головне. Так, я ставлюся до себе пізнавально! Маю власний погляд на концепцію долі, на ставлення до змін, ризику. Є особиста позиція щодо прямоти і чесності в відносинах між людьми. Викувала погляд на джерело самоповаги, самооцінки. Моє бачення джерела самооцінки таке: якщо людина не працює над собою, вона не досягає індивідуальних цілей.
Я переконана, що власний успіх не проповідується, а виростає з умов життя і праці. І самооцінка – це заклик навчитися прокладати власну стежину. Якщо людина осягає сама себе, то це і є вершина творчості. Радію успіхам у роботі кожного учня. Знаю, що успіх – свідоцтво здібностей людини. Є успіх – є бажання вчитися!
Я реаліст. Моє педагогічне кредо: спочатку треба пробудити душу в дитині, а потім – шліфувати розум. У життя учнівського колективу я щодня вкладаю свою любов. І це допомагає мені йти до мети, не стояти на місці, йти в ногу з життям. В основі моєї роботи стоїть «Я» розкутої людини: педагога і учня. Моє «Я» формується двома силами. Перша сила: ставлення учительського «Я» до «Я» учня. Друга сила: ставлення «Я» учня до «Я» вчителя. Я працюю щодня над тим, щоб кожний учень мав розвинене почуття відповідальності.
Я вчуся подобатися своїм учням! Дітям потрібно дарувати добрий настрій. Настрій має велике значення при виконанні роботи. Легше тоді працювати, коли настрій добрий. Швидше стомлює та праця, яка виконується без задоволення і настрою. Я переконана, що потрібно підсилити вимоги кожного педагога, учня, дирекції школи до самих себе, відчувати потребу звертатися до зовнішніх норм, досконаліших від самої людини, служити чомусь трансцендентному, жити у справжньому підданстві. Мої незмінні методи роботи з учнями – це послідовність дій, відповідальність за доручену справу, точність. Я твердо переконана, що послідовність – ознака тієї людини, якій належить перемога. Зрозуміла, що у послідовних людей мислення поважне, думки стабільні, стримані. Одна з найперших технологій, яку я широко застосовую у роботі з учнями, - це організована послідовна взаємодія вчителя і учня. Вкотре переконуюся, що там, де панує непослідовність, невимогливе ставлення до своїх помилок, поспішні висновки, там немає руху вперед.
Український педагог, літературознавець і громадський діяч Б. Степанишин вивів афористичну формулу педагогічної творчості: «Гармонійне поєднання ремесла з творчістю або ремесло, пройняте творчістю». Це саме говорять про вчителя: «Митець… Хранитель дитячих душ… Скульптор характерів…» Тож ми, педагоги, не маємо морального права згубити це Праведне Слово про нас, бо схибнемо один раз – а відлуння покотиться тисячно сердечками дитячими… Сприймаймо учня як нерозкриту бруньку, з якої треба зробити соковиту ягідку! Не зупиняймось на черговій сходинці, бо далі йти разом з учнями – найвища насолода! Живімо разом з учнями!
