Ви можете заперечити.
Адже великий Кобзар Тарас Шевченко іноді в своїх творах вживав обидва варіанти словосполучення «в» і «на», що відповідає правилам чергування голосних та приголосних. Наприклад, у вірші «Заповіт» поет вживає прийменник «на»:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…

А в творі «Думи мої, думи мої» Тарас Шевченко закликає:
В Україну ідіть, діти! В нашу Україну...

Леся Українка  у творі «Надія»:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну…

Грушевський Михайло Сергійович: «Народ наш живе на Україні уже дуже давно».

Але послухаймо людину, вельми авторитетну в українській культурі — видатного мовознавця і славіста, міністра освіти в уряді УНР (1918) Івана Огієнка. В еміграції він видавав науково-популярний місячник “Рідна мова”, і в опублікованій там 1935 року статті з промовистою назвою “В Україні, а не на Україні” писав:
“Коли говоримо про докладно окреслену територію,
як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання “де” тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині... До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має прецікаву історію... Цілі віки ми чули то на Ukraine (від поляків), то на Украине, а тому й защепили собі це на Україні як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що власне на — болюча й зневажлива ознака нашого колективного поневолення... Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати в Україні, в Україну”.
Що ми й зробили. Однак ніхто не збирається виправляти фольклорних і літературних творів, де з історичних причин ужито вислів "на Україні".
Детальніше ...

Отже, ми живемо в Україні!